Внутрішньоутробна гіпотрофія являє собою відставання в розвитку плоду на будь-якому терміні вагітності. У тому випадку, якщо вагітній жінці ставиться такий діагноз, мається на увазі, що природна для даного терміну інтенсивність росту дитини не відповідає середньостатистичним показникам.

Така патологія може мати й інше, більш виражене назва - синдром затримки розвитку плода.

Різновиди форм внутрішньоутробної гіпотрофії
У залежності від характеру відхилень розрізняють:

• симетричну форму, основною ознакою при цьому є однаково зменшений розмір всіх внутрішніх органів, який не відповідає терміну вагітності. Подібні відхилення стають помітні вже в перші місяці. Виявити їх дозволяє проведення планового ультразвукового дослідження. Серед причин виділяють кілька найбільш поширених: хромосомні порушення, вади розвитку плода, що розвивається внутрішньоутробна інфекція, нестача вітамінів у раціоні майбутньої матері, а також шкідливі звички (найчастіше куріння);

• асиметричну форму, яка може розвинутися на більш пізніх термінах вагітності. Найбільш велика ймовірність прояви цієї патології вже після 28 тижня. Відмінною рисою асиметричної форми є різна швидкість росту внутрішніх органів. Причому в основному патологічний розвиток або недорозвиненість позначається саме на внутрішніх органах, а скелет, голова і кінцівки плоду можуть мати цілком здорові показники росту для свого терміну. При обстеженні УЗД може показати, що окружність живота не відповідає нормі, відхиляючись в більшу або меншу сторону. Слід зазначити, що така форма є найбільш поширеною. При народженні дитина з цим діагнозом виглядає дещо інакше, ніж здорові діти, так як його кінцівки не мають достатньо розвиненою жирового прошарку і кілька худі, а шкіра значно більше сморщена. Серед причин розвитку асиметричної форми гіпотрофії виділяють патологію матки матері, її ендокринні захворювання і гормональні порушення, а також нестача вітамінів і шкідливі звички.

Ступеня тяжкості відставання розвитку

В залежності від того, наскільки яскраво виражений процес розвитку патології, розрізняють три ступеня тяжкості:
• внутрішньоутробна гіпотрофія I ступеня. У цьому випадку у плода проявляються ознаки затримки розвитку до двох тижнів, виходячи з визнаних стандартних значень, що відповідають терміну вагітності, на якому була виявлена патологія. Проте здебільшого такий діагноз буде носити попередній характер, оскільки причиною його може бути особливість росту дитини або конституційне додавання, яке він отримав генетично від батьків, а також невідповідність дійсного терміну встановленим. Рішенням тут можуть стати додаткові обстеження, а саме, проведення допплерометрії на предмет вивчення плаценти і її кровотоку, а також кардіотокографії, яка найчастіше призначається після 32 тижня вагітності.

• внутрішньоутробна гіпотрофія плоду II ступеня. Проявляється відставанням розвитку від двох до чотирьох тижнів. Такий діагноз вже явно говорить про проблеми та особливості власної конституції дитину тут не враховуються. Частим супутником такого діагнозу є гіпоксія, адже причиною в обох випадках є порушення функції плацентарного кровопостачання. Без стаціонарного лікування тут не обійтися.

• внутрішньоутробна гіпотрофія III ступеня проявляється затримкою розвитку плода на чотири і більше тижнів. Це найважчий випадок, який характеризується значним виснаженням дитини. Як правило, ставиться такий діагноз до так званих «запущеним» випадків, коли на ранньому обстеженні не було виявлено легкий ступінь тяжкості діагнозу.
Методи лікування та можливі наслідки
Попереднє визначення можливої гіпотрофії в основному відбувається на огляді у лікаря, коли робляться заміри висоти стояння дна матки. У разі, коли визначені відхилення значень на даному терміні вагітності, потрібно провести додаткове ультразвукове дослідження, яке підтвердить або спростує діагноз.

Внутрішньоутробна гіпотрофія плоду досить важко піддається лікуванню, так як основною причиною її є передчасне старіння плаценти. При цьому потрібно нормалізувати харчування, позбутися шкідливих звичок, а також основні сили направлені на лікування фетоплацентарної недостатності.
Наслідки легкого ступеня тяжкості цієї патології практично не позначаються на здоров'ї дитини. Однак найбільш запущена ступінь збільшує ризик розвитку олігофренії малюка.